Історія Зеленогайської ЗОШ

На шляху перебудови Зеленогайської ЗОШ І-ІІ ступенів

Наша школа побудована в 1984р. На початку цього навчального року школі виповнилося 29 років. За ці роки школа пройшла шлях, який відбито у її назвах. В 1984 році школа іменувалася „Зеленогайська восьмирічна школа”. Пізніше було встановлено назву „Зеленогайська неповна середня школа”, а з встановленням школам ступенів визначили, що це „Зеленогайська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів”. Кількість учнів у школі теж змінювалася. З року в рік кількість дітей зростала. Процес збільшення кількості учнів тривав до 1994 року. Кількість дітей від 1984 року до 1994 року збільшилася вдвічі і дійшла сотні учнів.

Дирекція школи, учителі, батьки процес збільшення учнів сприймали спокійно, адже школа типова і розрахована на 300 учнів.

Першим директором школи був Лисиця Григорій Григорович. Він багато зробив для оснащення школи – новобудови меблями, обладнанням, комплектування школи педагогічними кадрами. Разом з своєю дружиною Лисицею Ольгою Йосипівною вони працювали в школі три роки. В школі їх пам’ятають як учителів-новаторів, справжніх майстрів педагогічної праці.Школа наша побудована з ініціативи та за безпосередньої участі Героя Соціалістичної Праці, директора радгоспу „Степовий” Погорєлова Володимира Григоровича. Саме цій людині, цьому керівнику зобов’язані всі жителі села появі нашої школи, що розташована в центрі села і є його окрасою. Поруч зі школою вулиця, яка називається „Учительська”. Сама назва говорить, що на цій вулиці живуть учителі – самі шановні й авторитетні люди села. Це: учителька рідної мови Зацарна В.М., учителька зарубіжної літератури Марченко Г.В. директор школи Слюсаренко О.О., учитель початкових класів Шарова М.О., завуч Тягур Т.І., педагог-організатор Антипова О.І., учителька хімії і біології Кривороженко І.Д. Всі вони живуть в газифікованих з 2005 року будинках, з усіма зручностями. Ось так розумно поступив колись Погорєлов В.Г., побудувавши школу і житло для учителів, які приїхали сюди з різних місць, та і залишилися тут назавжди. Не просто залишилися, а створили сім’ї, народили, виховали дітей, які зараз вже дорослі і самостійні.

У нашому навчальному закладі ми передусім прагнемо створити таке середовище, де формується нова людина як творча особистість. А творчу особистість здатні формувати учителі, які самі здатні творити. Саме такими є наші учителі. Зацарна В.М., учителька української мови і літератури, красиво співає, гарно малює, складає вірші. Тягур Т.І. , заступник директора, досконало знає комп’ютер, є дописувачем до місцевих газетних видань і навіть всеукраїнських. Марченко Г.В., учителька зарубіжної літератури вміє так підготувати виховні заходи, що вони нікого не залишають байдужими. Шарова М.О., учителька початкових класів, чудово виконує українські та білоруські народні пісні, адже саме з Білорусії закинула її доля до Зеленого Гаю. Це наші учителі-ветерани педагогічної ниви. Поруч з ними працюють молоді учителі – Чадюк О.В., учителька математики, Антипова О.І. педагог-організатор. Вони намагаються підтримувати традиції школи.

Ми зрозуміли з перших кроків нашого становлення, що в маленькому колективі має бути своя неповторна аура, і найголовніше – повага до учня, учителя, батьків, співробітників.

Уся навчальна, виховна робота педколективу спрямована на формування творчої особистості школяра відповідно до концепції розвитку школи.

Педагогічним колективом визначено основні перспективні напрямки розвитку особистості дитини: інтелектуальна, художньо-естетична, спортивно-оздоровча, комунікативна діяльність.

За 30 років діяльності школи педагогічний колектив змінювався. Окремі учителі, які прийшли до школи випадково, не залишали по собі спогадів. Але учителі, учні, батьки пам’ятають таких учителів, яків в різні роки в нас працювали. Це – Марченко В.П., учитель праці і фізкультури. Саме він створив чудову майстерню, яка і нині діє, обладнав спортивний зал нестандартним обладнанням. Діти не йшли на уроки до Василя Павловича, а бігли, тому що на них завжди було цікаво. Тягур І.В. також працював учителем фізкультури. Він сам різносторонній спортсмен і зумів виховати багато чудових спортсменів. Одним з вихованців Івана Васильовича є Слюсаренко Р.О., який також викладав фізичну культуру. Саме в ті роки, коли працював Руслан Олександрович, команди школи приймали участь в різноманітних районних і навіть обласних змаганнях. В школі було створено чудову баскетбольну команду, яка займала призові місця серед великих середніх шкіл. Великий внесок в роботу школи внесла учителька-пенсіонерка, викладач математики Іванова Н.В. Особливу увагу приділяла індивідуальній роботі з учнями, гуртковій роботі. Багато років в школі викладала хімію і біологію Даншаніна Л.Г. В її кабінеті зібрано велику кількість наочності та різноманітних колекцій. Помітний слід в житті школи залишив учитель історії Зацарний О.В. При ньому в школі було створено дитячий хор, придбано форму для учасників. Олександр Васильович організовував поїздки учнів і учителів у різні куточки України.

Наша школа тісно пов’язана зі Степівською ЗОШ І-ІІІ ступенів. Учителі школи входять до Степівського методичного центру.

В різний час в нашій школі працювали учителі Степівської ЗОШ І-ІІІст. Це і Івченко М.М., учителька математики; Слюсаренко З.Д., учителька німецької мови; Мацвейко Л.В., учителька німецької мови; Лісянська Н.В., учителька математики.

Наша школа пишається доброзичливою атмосферою, яка панує у відносинах між учнями, батьками та учителями. І кожен з учителів, які в різний час працювали і працюють в педколективі, про це пам’ятають, тому що всі вони свято виконують „Кодекс професійної етики”, який складений у школі. Школа непомітно, але виразно формує саму особистість. Цьому і сприяє модель, яку обрано – це „Школа успіху”. Дух школи складається з багатьох компонентів, але насамперед це дух співпраці, дух радощів життя та спільних перемог.

Створення умов для успішного розвитку особистості потребує забезпечення навчально-виховного процесу міцною матеріально-технічною базою. Школа має спортивний зал, комбіновану майстерню, бібліотеку, актовий зал, шкільний стадіон, їдальню. Школою постійно опікується незмінний спонсор – це ДП Племрепродуктор „Степове” і його незмінний керівник, першовідкривач школи – Погорєлов В.Г. Саме в тісній співпраці колективу учителів, батьків, громадськості ми вбачаємо майбутнє школи.

З них починалась школа

Буяння зелені, ласкаве сонечко, веселий щебет пташок і море квітів додавали ще більше святковості і гарного настрою усім, хто завітав на урочисту лінійку з нагоди відкриття Зеленогайської восьмирічної школи. Відкриття школи відбулося 1 вересня 1984 року. Це було справжнє свято для всього села, а найбільше раділи школярі.

Не випадково в одному із діалогів редактором газети „Південна правда” О.І. Самойленко директор радгоспу ХХVІ з’їзду КПРС Погорєлов В.Г. особливо підкреслив: „В народі кажуть: країна, яка не піклується про людей похилого віку - не шанує своє минуле, а країна яка не піклується про дітей – не думає про майбутнє”. Не випадково сказані ці слова. За ними стояли справи.

Багато спроб робилось раніше і робиться сьогодні в селі і радгоспі з метою покращення умов для молоді та підготовки достойного нового покоління. Це відслідковується на діяльності педагогічного колективу Зеленогайської школи.

Завдяки директору радгоспу ім. ХХVІ з’їзду КПРС Погорєлову В.Г. в селі Зелений Гай побудували сучасну велику світлу школу.

До цього свята готувались заздалегідь всі жителі села Зелений Гай і чекали його з нетерпінням.

Першим директором школи був молодий, творчий учитель фізики Григорій Григорович Лисиця, а його дружина Ольга Йосипівна була учителем математики.

Молоде подружжя Лисиць організували молодий педколектив. Григорій Григорович сам ходив від хати до хати в селі і збирав молодих учителів, учнів та їх батьків для того, щоб попрацювати у вільний час на новобудові. А роботи було чимало. Очистити всі приміщення від решток будматеріалів, обладнати територію, кабінети. Для новобудови головний агроном радгоспу Дикий В.С. привіз 50 кущів троянд, саджанці фруктових дерев. Батьки учнів несли на шкільне подвір’я насіння квітів, кущі, саджанці. І ось восени 1984 року ця галявина квітів ожила, піднялися молоді саджанці. Срібний перелив шкільного дзвоника сповістив про початок нового навчального року в Зеленогайській школі.

Урочиста лінійка На урочистості до Зеленого Гаю завітало чимало гостей. Тепло поздоровив присутніх зі знаменною на той час для села подією завідуючий районним відділом Пономаренко В.С., подякував за добросовісну працю будівельникам, Голова радгоспу ХХVІ з’їзду КПРС Погорєлов В.Г., який доклав чимало зусиль для того, щоб були виділені кошти і будівництво завершилось в короткі терміни, висловивши щирі побажання учням, учителям, батькам, подарував школі спортивний інвентар для обладнання спортзалу та стадіону. А молодим учителям був вручений ордер для отримання житла в селі. Степівський сільський голова Малюк Л.Л. подарувала для шкільної їдальні посуд та канцелярські приладдя.

Це радісне і щасливе свято назавжди залишиться в пам’яті кожного зеленогайця.

Вони писали перші сторінки історії школи:Перші учителя

Лисиця Г.Г. – директор школи, учитель фізики

Лисиця О.Й. – учитель математики

Коваль В.М. – учитель української мови і літератури

Горецький І.М. – учитель історії

Марченко Г.В. – учитель російської мови і літератури

Марченко В.П. – учитель праці та фізкультури

Кушник Л.Б. – учитель початкових класів

Брик О.О. – піонервожатий

Історію школи продовжили...

Тягур Т.І. – учитель початкових класів

Заїка Н.В. – учитель початкових класів

Зацарна В.М. – учитель української мови і літератури

Зацарний О.В. – учитель історії

Жужуленко О.В. – піонервожата

Шарова М.О. – учитель початкових класів

В 1984 році в Зеленогайській восьмирічній школі було 63 учні. Першими випускниками стали 5 учнів: Заїка В., Супунькова Л., Ротарь Н., Довбуш В., Коваль О.

Учитель праці Марченко В.П. на уроках і позаурочний час разом з учнями займалися благоустроєм шкільної території: насаджували саджанці каштанів, вишень, горіхів. Також допомагали у всьому батьки учнів.

Всі учителі школи включалися до оформлення навчальних кабінетів. Директор школи Лисиця Г.Г. звернувся за допомогою до обдарованої від природи людини, яка гарно малювала (зараз немає серед живих) Горбунова В. Він допоміг намалювати для школи стенди, стінгазети, картини. Так поступово ожив кожен кабінет, майстерня, спортзал, їдальня. Індивідуальним і неповторним був кожен кабінет школи. Усе обладнувалось так, щоб не тільки було корисним і зручним для роботи, а й формувало естетичні смаки учнів, культуру.

В Зеленогайській школі приділяли велику увагу трудовому та моральному вихованню учнів. Підтримавши бажання педагогічного та учнівського колективів, адміністрація радгоспу подарувала школі новий чехословацький трактор з причепом. Він використовувався для оброблення шкільної ділянки. Всі учні школи приймали активну участь в озелененні території школи та села, в жнивах, брали шефство над пам’ятником воїнів, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, організовували загальносільські свята, „Свято рідної мови” та інші.

Козацька педагогіка

За 30 років існування школи колектив учнів та вчителів постійно відшукував форми організації дитячого самоврядування. У 80-их роках минулого століття ця проблема не стояла, тому що органи влади зобов’язували в обов’язковому порядку і за єдиними вимогами організовувати роботу піонерських організацій в кожній школі.

Піонерська дружина імені ГагарінаНаша піонерська дружина носила ім’я Юрія Гагаріна була школою політичної активності, ідейної закалки, трудового і морального виховання юного покоління.

Вона виховувала в дітях кращі риси радянського громадянина: чесність, справедливість, працелюбство, вірність бойовим і трудовим традиціям нашого народу, патріотизм, активну громадянську позицію.

Життя піонерської дружини було тісно пов’язане з життям радянського народу. Піонерська організація допомагала школі в боротьбі за глибокі і міцні знання учнів, розвивала у школярів інтерес до науки, техніки, культури і мистецтва.

Молоде покоління готувалось стати не гостем і спостерігачем, а найактивнішим продовжувачем розпочатих їхніми дідами та батьками справ, адже життя на землі – не тільки безцінне право, а й велика відповідальність, де кожен має дбати, а часом і боротись за те, щоб Планета завжди залишалася красивою й голубою, щоб над нею височіло синє небо і навіть у найвіддаленіших її куточках люди жили в мирі й злагодіПіонерська дружина імені Гагаріна.

Жила піонерська дружина ім. Юрія Гагаріна цікавим і змістовним життям. Частими були шкільні свята – як одна із форм виховної роботи з дітьми.

Свята були художньою організацією громадського життя. Кожне з них було цінним в першу чергу своїм глибоким змістом, ідейно-моральним напрямом.

Та найголовнішим святом піонерського життя було

19 травня – День народження піонерської організації.

В цей день проводилась урочиста лінійка, на якій піонерія звітувала про те, як виконувала свої закони та Урочисту обіцянку, складала рапорти про зроблені справи, а далі... піонерське вогнище..Піонерське вогнище..

Кiлькiсть переглядiв: 323

Коментарi